Мій +1 — вампір

Анотація «Мій +1 — вампір», Дженна Левін

Амелія Коллінз — щаслива, успішна і, на велике розчарування своїх батьків, абсолютно самотня. Втомившись від постійних родинних запитань про її неіснуюче особисте життя, Амелія хоче нарешті позбутися цих допитів, коли отримує чергове запрошення на сімейне весілля, тож вирішує знайти когось, хто погодиться прикинутися її хлопцем до завершення свята. Так у її житті з’являється Реджинальд Клівс — привабливий незнайомець, на якого Амелія постійно випадково натикається. Реджі чарівний, привабливий і дещо дивакуватий, тож дівчина вирішує, що він ідеально підходить на роль її тимчасового фальшивого хлопця. Він із задоволенням погоджується, адже ця пропозиція звучить як весела пригода. Проте все стає складніше, коли до фейкових почуттів додаються справжні, адже існує невелика проблема, про яку Амелія нічого не знає: її новий супутник — кількастолітній вампір.

Про книгу «Мій +1 — вампір»

Таємне товариство вампірів налаштоване вистежити Реджі й притягнути його до відповідальності за пожежу, яку він, можливо, влаштував понад сто років тому. Тож роль фальшивого бойфренда Амелії дає йому ще більше можливостей уникати викриття та підтримувати свою легенду як звичайної людини. Невдовзі стає зрозуміло, що в Реджі набагато більше таємниць, ніж Амелія спершу думала. А коли його секрети один за одним починають розкриватися, здається, що на кону може опинитися навіть справжнє кохання, чого Реджі аж ніяк не очікував.

Романтичне фентезі «Мій +1 — вампір» американської бестселерної письменниці Дженни Левін є другою книгою у серії взаємопов’язаних самостійних романів «Мої вампіри». Авторка поєднує паранормальність, романтику та гумор в атмосфері сучасного міста. Оповідь ведеться від першої особи почергово від обох головних героїв. Це дає змогу бачити картину з двох протилежних ракурсів та створює певну драматичну іронію, адже часто один персонаж не знає, що знають читачі та інший герой. Проза доповнена текстами повідомлень, що додає книзі відчуття сучасності й живого спілкування.

Цією історією авторка тонко критикує соціальний тиск, як от сімейні та суспільні очікування, романтичні норми, які можуть лише поглибити ізоляцію, а не показати шлях виходу з неї. Роман висвітлює те, як люди вдають із себе тих, ким не є, намагаючись підлаштуватися під ті образи, якими їх хочуть бачити близькі й соціум, таким чином втрачаючи себе справжніх. Це також змушує замислитися про те, що самотність — це брак не стосунків, а підтримки й відчуття, що тебе по-справжньому бачать й приймають. Ця книга може сподобатися тим, хто любить романтичні комедії з паранормальними елементами, тропом фальшивих побачень, легким гумором і затишною атмосферою.