Віскі Glen Grant 12 років витримки 0.7 л 40% у подарунковій упаковці (5024576000573)

Glen Grant - найстаріша винокурня в містечку Ротес, що виробляє один із п'яти найпопулярніших сингл-молтів у світі. Зараз Glen Grant - найпопулярніший сингл-молт в Італії, зірка в лінійці відомого італійського алкогольного гіганта Gruppo Campari.

Сьогодні віскікурня Glen Grant за обсягами виробництва входить до п'ятірки найбільших виробників односолодового віскі, половину продукції розливають як сингл-молт, інша йде на купажі, в основному Chivas Regal.

Історія
Побудована винокурня була 1840 року братами Джоном і Джеймом Грантами. Джон познайомився з виробництвом віскі, продаючи зерно численним шотландським самогонникам. Коли термін оренди закінчився, Гранти вирішили будувати свою винокурню, яку спочатку назвали Drambain. Місце було вибрано вдало, прилеглий струмок давав воду та енергію для перемелювання зерна. Навколо було багато хорошого ячменю. До того ж у містечку на той момент не було жодної легальної винокурні.

1858 року Джеймс Грант, який на той час уже обіймав посаду мера містечка Ротес, проводить сюди залізничну гілку. А ще через кілька років Глен Грант стає першим підприємством шотландського нагір'я, де з'являється електричне освітлення.

У 1872 році винокурню успадковує син Джеймса, майор британської армії, Джейм Грант молодший. Саме на його роки припадає віскі-бум 1880-х. Майор Джеймс Грант значно модернізує винокурню, застосовуючи найсучасніші технології того часу. Також при ньому біля винокурні зводяться Вікторіанські сади Глен Грант. Щорічно винокурню відвідують близько 30 тисяч осіб, причому їх приваблює не тільки винокурня, а й мальовничі околиці.

Обладнання
Саме майор Грант свого часу, будучи прихильником ідей прогресу, повністю модернізував виробництво. Майор Грант сам спроектував незвичайні перегінні куби, тим самим створивши унікальний смак свого віскі. Куби мають високу і вузьку форму, а біля самої основи шиї куба є потовщення з вертикальними стінками, яке називається німецький шолом.

Боротьба з прогресом на винокурні йшла зі змінним успіхом. Починаючи з 1973 року, коли було збудовано нове приміщення та додано пару кубів, починаються експерименти з нагріванням. Спочатку переходять від нагрівання вугіллям до нагрівання газом, потім повертаються до прямого нагрівання вугіллям, але тільки для перегінних кубів для низьких вин, а спиртові куби переводять на непряме нагрівання парою. Наприкінці вісімдесятих винокурня відмовляється від використання оригінальних кубів у старому приміщенні, і додає ще два нових, які повністю замінюють старі за обсягом. Наприкінці 90-х винокурня остаточно переходить на непрямий нагрів усіх перегінних кубів.

Також у 80-х на винокурні відмовляються від охолоджувальних чанів зі змійовиком всередині та переходять на сучасні shell-and-tune конденсатори.