Граблі, дружба, Лес

Коли тобі аж цілих 9 років, а навколо лише одні дорослі, які абсолютно не розуміються на пошуках істини і справжнього щастя для майже самодостатнього хлопчика, то стає сумно і самотньо до рюмсання.

Життя прожити — не поле перейти навчає Леса бабця, доки дід бешкетує, і наш герой мерщій біжить шукати те поле, але не зрозуміло, яке і для чого саме воно йому здалося у 9 років.

Хлопчик Лес хоч і оптиміст, проте вирішує таку важливу справу, як пошуки друзяки, не залишати на долю випадку, беручи ініціативу у свої руки. Кого лишень він не зустрічає на своєму тернистому шляху другопошуків і бездругопоневірянь. Що не день, то для Лесика халепа, адже справжнього товариша і людину до душі не так легко знайти у буремному світі дивакуватих хлопчаків-зануд, хуліганів, цокотух і модниць. Та завдяки наполегливості, за підтримки Кульбабки та дякуючи доброму стусану від граблів Лесові розвидняється справжня картина світу, та про все по порядку. Отже, справжні друзі на дорозі не валяються. хоч і вздовж дороги їх щось теж не видно...